Птахофабрика розвиває виробничі потужності в умовах постійної непередбачуваності
Як виробники м’яса птиці в Україні розвивають виробничі потужності в умовах постійної непередбачуваності та зміни ринку, розповіла Світлана Собіпан, директорка ТОВ «Луцька аграрна компанія»
– Пані Світлано, розкажіть, як змінюється нині ринок бройлерів. Які основні тенденції спостерігаються на внутрішньому ринку.
– Я пригадую наше інтерв’ю на початку лютого 2022 року, тоді говорили про відповідність українських тенденцій світовим, про перспективи розширення експорту, відкриття
нових ринків і впровадження інновацій на підприємстві. На сьогодні, за півтора року після повномасштабного вторгнення, хотілося б зберегти той оптимізм, притаманний українському бізнесу щодо синхронного розвитку нашої держави разом зі світовими тенденціями, та, на жаль, це відбувається далеко не всюди й не завжди є можливим.
Перших пів року повномасштабної війни ми, як й інші колеги по ринку, намагалися стабілізувати виробничі процеси. І коли це лише стало можливим, відбулися перші
блекаути. Попередня зима була ще одним етапом боротьби за нашу можливість працювати й виробляти продукцію для українців.
Якщо говорити за попередні шість місяців, ми й далі ведемо свою боротьбу на цей раз, щоб бути доступними кожному покупцю. Так склалося, що впровадження нових
продуктів, слідування світовим тенденціям не є ціллю нашого сьогодення. Ми не в тих умовах, що інші виробники поза Україною.
Так, у нас були проєкти випуску нової продукції. Проте від них довелося тимчасово відмовитися, обчисливши можливі ризики.
Вважаю, що для українського ринку перемогою сьогодні вже є той факт, що наша промисловість працює й намагається забезпечити продовольством державу. Попри всі
труднощі, ми й далі ведемо нашу спільну боротьбу, донатимо на Збройні сили України, надаємо різного роду підтримку колегам та їхнім близьким, допомагаємо військовим, а також відгукуємося на прохання волонтерів. Це і є головний вектор для нас усіх — наблизити перемогу. У найближчому майбутньому, впевнена, неодмінно ще поговоримо з вами про нові продукти та перспективи розвитку бізнесу в нових реаліях.
– Як змінювалось ваше підприємство протягом року? Чи впроваджуєте нові технології, як оптимізуєте витрати?
– Обставини, у яких перебуваємо ми всі сьогодні, безумовно, впливають на діяльність і розвиток підприємства загалом. Нині ми намагаємося автоматизувати процеси на окремих ділянках виробництва, скоротити побутові витрати підприємства, де це можливо. Те, з чим стикнулися сьогодні, — це дефіцит працівників. Кожна людина обирає
насамперед безпеку, а тоді вже — заробіток. Тому, у кого була така потреба та можливість виїхати на час війни за кордон, так і вчинили. Ми розуміємо, що для багатьох це були вимушені дії.
Окремо слід зазначити, що дефіцит фахівців на виробництві був спричинений і великою кількістю мобілізованих колег до лав Збройних сил. Якщо до повномасштабного
вторгнення в нас працювали понад 1500 колег, а на сьогодні мобілізовано 152 колег, що становить понад 10%. І ми розуміємо, що в разі подальшої потреби мобілізація
триватиме. Звичайно, це логічно, та сподіваємося, що в найближчому майбутньому дефіцит із кадрами вирішиться і ситуація з працівниками стабілізується.
Загалом суттєвих змін поточного року ми не планували. Основні реформи підприємства були запроваджені раніше.
– Як відіб’ється на птахівничому ринку підвищення ціни на енергоносії та опалення? Чи відбудуться скорочення виробництва м’яса птиці?
– Безперечно, що підвищення цін на енергоносії та опалення призводить до здорожчання собівартості продукту. І, відповідно, практично відразу підвищується вартість для кінцевого споживача. Однак на собівартості виробництва в осінньо-зимовий період позначиться не лише подорожчання енергетичних ресурсів, а й те, чи будуть такі самі блекаути, як минулої зими, на скільки тривалими будуть вимкнення, адже ми всі вже побачили, що альтернативна енергетика від генераторів у рази дорожча. В промисловому обсязі це відчутне фінансове навантаження на компанію.
На сьогодні ми не плануємо скорочувати обсяги виробництва й сподіваємося, що не буде передумов для такого рішення. Якщо виробники через низку причин усе-таки
будуть змушені піти на цей крок і почнуть скорочувати виробництво, тоді це призведе до дефіциту курятини на внутрішньому ринку та, відповідно, здорожчання самого продукту.
– Чи плануєте подальший розвиток і розширення підприємства?
– Наше підприємство безупинно розвивається. Світ не стоїть на місці. Навіть в умовах війни ми постійно вдосконалюємо процеси виробництва. Наразі йдемо шляхом максимальної автоматизації на підприємстві, допрацьовуємо ІТ-технології, бо це та сфера, яка може принести користь бізнесу та зменшити затратність. На сьогодні маємо глибоко інтегровані ІТ-технології на всіх етапах виробництва, а також налагодили внутрішню комунікацію між різними підрозділами такого великого підприємства, як наша птахофабрика. Говорити про важливість якісної та швидкої комунікації, вважаю, буде зайвим, адже кожне велике підприємство розуміє, як це важливо і працює над цим. Тим більш ураховуємо, що на сьогодні робота в різних областях України має свою специфіку й може кардинально відрізнятися навіть у межах одного підприємства.
Щодо масштабних цілей на майбутнє — так, вони у нас були і є. Проте, вважаю, що про них краще розповідати вже по факту реалізації. А поготів в умовах війни.
– Яким бачите майбутнє галузі?
– Загалом галузь птахівництва в Україні є перспективною. Споживання курятини як у нашій країні, так і за світовими тенденціями, збільшується. Тому для тих виробників,
що адаптувалися, роботи вистачає, бо попит на нашу продукцію динамічно зростає.
З тим варто зазначити, що є чинники, які можуть внести корективи в наші наміри та прагнення, адже постійні ракетні обстріли ворогом доволі хаотичні та й ситуація
далека від того, щоб бути стабільною. Тож основним для бізнесу в будь-якій галузі й надалі є необхідність швидко ухвалювати рішення, гнучкість у пристосовуванні процесів до непередбачуваної зміни зовнішніх чинників, що мають критичний вплив на діяльність. В ідеалі — швидко находити альтернативні рішення, які нівелюють зовнішній чинник впливу на бізнес.
Наша галузь безупинно працює. Тому переконана, що ми разом з усіма колегами по ринку подолаємо виклики, що стоять перед нами сьогодні й розвиватимемо далі цей
напрям діяльності в Україні та для українців.
– Що допомагає виробникам курятини бути на плаву й вести бізнес в умовах війни?
– Насправді в нинішніх умовах «бути на коні» важко. Та все ж можливо. Потрібно завжди мати холодний розум, бути готовим діяти без вагань, іти до кінця, довіряти команді, проявляти гнучкість і швидко мобілізувати зусилля. Для мене й колег — це ті основні складники, що допомагають щодня не зупинятись і діяти.
Щодо глобальних аспектів, то це можливість закупівлі сировини для виробництва комбікорму у вітчизняного виробника. Понад 90% усієї сировинної бази становлять
українські зернові. Цим самим ми намагаємось підтримати колег з аграрного сектору. Адже не секрет, що збут пшениці й інших культур нині вкрай важкий.
Також фіксований курс валюти, що встановлено з початку повномасштабного вторгнення, дозволив нам мати чіткіше планування оплат за зовнішньоекономічними
договорами та, наскільки це можливо, прорахувати наші кроки. Це та сама впевненість у завтрашньому дні, яку нам дає держава.
На мою думку, ми стали сильнішими. Ми бачимо й відчуваємо потребу в продукті, що випускаємо. Це мотивує й додає сил. Тому знаю, що ми впораємось з усіма труднощами та неодмінно будемо розвиватися задля нашого спільного українського майбутнього.
– Що, на ваш погляд, може стимулювати розвиток ринку: можливо, державні програми, залучення інвесторів тощо?
– Сьогодні існує багато програм, орієнтованих на малий і середній бізнес, проте підтримання великого бізнесу — мінімальне. Якщо говорити про державні програми, які б пришвидшили процес розвитку галузі, — це підтримання великих інвестиційних проєктів шляхом зниження або скасування митних платежів за ввезення обладнання,
державні гарантії, програми з відшкодування відсотків по кредитах, розширення програми 5-7-9 для інвестиційних проєктів (збільшення ліміту).
Розширення виробництв тваринної галузі дасть можливість збільшити реалізацію м’яса птиці на зовнішні ринки. Це — альтернатива експорту зернової сировини,
адже м’ясо має додану вартість.
Також як механізм підтримання держави варто розглядати зміну системи оподаткування на час воєнного стану та відновлення економіки й стабілізації діяльності підприємств у післявоєнний час: уведення податку з обороту (це зменшує ризики маніпулювання розміром сплати), послаблення тиску контрольних органів, зменшення податків і відрахувань із заробітної плати. На мою думку, це не знизить надходжень у бюджет, а виведе малий бізнес із тіні.
Окремо наголошу, що найбажанішим та найочікуванішим для бізнесу є перемога України. Ми всі усвідомлюємо нашу причетність до цього та знаємо, яким чином кожен
може та має підтримувати економічний фронт, продовольчу безпеку та за першої ж можливості донатити на ЗСУ. Працюємо задля людей та перемоги разом!
Avesterra Group – це приклад того, як відповідальний бізнес залишається, працює і будує майбутнє в Україні, навіть у найважчі часи.
Avesterra Group рішуче заявляє, що жодним чином не здійснювала і не здійснює підтримки чи фінансування військових формувань РФ. Поширення необґрунтованих звинувачень проти нашої компанії ми розцінюємо як спробу політичного та силового тиску на бізнес у воєнний час.
Ми десятиліттями забезпечували українців якісною курятиною. Час змінюється – і ми змінюємося разом із ним.
У цьому інтерв’ю він розповідає про свій шлях від комбайнера до бригадира відлову, а також ділиться цікавими фактами про функціонування підприємства в різні часи.
Світлана Тивонюк – це не просто працівниця фабрики, це частина її історії. Вона бачила, як змінювалися покоління, як приходили нові технології, як фабрика з комунального підприємства ставала сучасним виробництвом. Вона пам’ятає важкі часи, коли зарплату доводилося чекати місяцями, але й періоди, коли праця на фабриці була гордістю для багатьох.
Марія Джус – приклад того, що справжня відданість своїй справі відкриває двері до успіху. Вона розпочала свою кар’єру як птахівник у бригаді Турівка, а сьогодні – зоотехнік Володимир-Волинської птахофабрики та відповідає за дві виробничі ділянки: Ліски та Селиське.
Як молодій дівчині знайти себе у вузькоспеціалізованій технічній професії? Який вплив має робота лаборанта на якість продукції та життя колективу?
У сучасному світі, де жінки все частіше стають лідерками у традиційно «чоловічих» сферах, історії таких успішних професіоналок надихають. Христина Фейдак — одна з тих, хто впевнено змінює стереотипи. Вона очолила комбікормовий завод Володимир-Волинської птахофабрики, успішно керує ним навіть у складні часи війни та демонструє, що лідерство — це, перш за все, професіоналізм, а не стать.
Бути жінкою на керівній посаді — це виклик, що вимагає не лише професіоналізму, а й емпатії, людяності, гнучкості та витримки. У цій розмові наша героїня, майстер фасувального цеху Володимир-Волинської птахофабрики Ольга Новосад, ділиться своєю історією: від кар’єрного шляху та труднощів роботи в жіночому колективі до секретів успіху.